КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
II сесія VI скликання

РІШЕННЯ

від 27 листопада 2008 року N 633/633

Про затвердження Програми із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції у м. Києві

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки", постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року", рішення Київської міської ради від 26.07.2007 N 23/1857 "Про затвердження заходів, спрямованих на формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції" та з метою забезпечення необхідного рівня продовольчої безпеки міста Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити Програму із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції у м. Києві, що додається.

2. Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації):

2.1. Забезпечити реалізацію заходів, передбачених Програмою, затвердженою пунктом 1 цього рішення.

2.2. Щорічно подавати Київраді звіт про хід і результати виконання Програми, затвердженої пунктом 1 цього рішення.

2.3. При формуванні бюджету та Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Києва на 2009 та наступні роки передбачити видатки коштів на виконання Програми із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції у м. Києві за поданням Головного управління торгівлі та побуту виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань торгівлі, громадського харчування та послуг та постійну комісію Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

 

Київський міський голова 

Л. Черновецький 


 

Додаток
до рішення Київської міської ради
від 27 листопада 2008 р. N 633/633 


ПРОГРАМА
із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції

ПАСПОРТ
Програми із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції

N
з/п 

Основні параметри 

Зміст 

Підстави для розробки Програми 

Підставою розроблення Програми та прийняття з цього питання рішення є постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року", розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.09.2007 N 1229 "Про вирішення фінансових питань" та рішення Київської міської ради від 26.07.2007 N 23/1857 "Про затвердження заходів, спрямованих на формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції" 

Мета Програми 

Метою Програми є спрямування дій міських та районних органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських об'єднань та підприємств столиці на забезпечення продовольчої безпеки населення міста, здійснення заходів щодо стабільного функціонування ринку продовольчих товарів і формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції, створення соціально-економічних та правових умов для захищеності життєво важливих інтересів киян 

Основні завдання Програми 

Основними завданнями Програми є:

- впровадження системи моніторингу індикаторів продовольчої безпеки;

- аналіз стану індикаторів продовольчої безпеки міста, їхня оцінка за визначеними критеріями;

- виявлення факторів, що можуть загрожувати продовольчій безпеці, розробка програмних заходів і завдань щодо забезпечення покращення та стабілізації показників індикаторів;

- забезпечення фізичної та економічної доступності та якості життєво важливих продуктів харчування населенню згідно з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування;

- підтримка стабільності продовольчого забезпечення населення та продовольчої незалежності міста;

- формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції;

- реалізація фінансово-кредитної підтримки заходів міської влади щодо стабілізації ринку продовольчих товарів 

Перелік основних заходів 

Система програмних заходів охоплює такі напрями:

- визначення напрямів реалізації продовольчої безпеки;

- розробка заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів;

- моніторинг індикаторів продовольчої безпеки;

- формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції;

- розвиток інтеграції із виробниками сільськогосподарської продукції;
- організація контролю за якістю харчових продуктів;

- інформаційно-аналітичне забезпечення реалізації завдань Програми;

- відображення проблем продовольчої безпеки в міських цільових та галузевих програмах 

Основні джерела фінансування 

Кошти міського та районних бюджетів на часткову компенсацію відсотків за користування банківськими кредитами, кошти підприємств, організацій та фізичних осіб 

Виконавці основних заходів 

Головні управління та управління Київської міської державної адміністрації, суб'єкти підприємницької діяльності, банківські установи 

Очікувані результати реалізації Програми 

Реалізація в місті державної політики у питанні продовольчої безпеки, в т. ч.:

- захищеність інтересів киян щодо фізичної і економічної доступності та якості життєво важливих продуктів харчування населенню згідно з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування;

- стабільність продовольчого забезпечення населення;

- моніторинг стану індикаторів рівня продовольчої безпеки;

- розробка та коригування системи заходів щодо дотримання складових індикаторів продовольчої безпеки в межах, що забезпечують безумовну їхню відповідність вимогам раціонального рівня продовольчої ситуації в місті;

- координація діяльності підприємств, установ та організацій міста з питань забезпечення продовольчої безпеки;

- створення міських регіональних запасів зерна та плодоовочевої продукції;

- реалізація фінансово-кредитної підтримки заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції в м. Києві 

Врахування потреб завдань Програми у фінансових ресурсах 

Головному управлінню з питань торгівлі та побуту і відділам (управлінь) з питань торгівлі районних державних адміністрацій у м. Києві для виконання та реалізації заходів, передбачених цією Програмою, щорічно надавати пропозиції про потреби у фінансових ресурсах для врахування в міському та районних бюджетах для наступного внесення змін до Програми 

Порядок коригування Програми 

Зміни в Програмі затверджуються щорічно Київською міською радою 

10 

Організація контролю за виконанням Програми 

Контроль здійснює Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 


ВСТУП

Програма із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції (далі - Програма) розроблена комунальною науково-дослідною установою "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" на замовлення та за участю Головного управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року" та від 05.12.2007 N 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки", а також рішення Київської міської ради від 26.07.2007 N 23/1857 "Про затвердження заходів, спрямованих на формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції".

Розробку Програми здійснено з урахуванням положень законів України "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про основи національної безпеки України", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про мінімальний споживчий бюджет"; постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Основною метою розробки завдань та заходів щодо забезпечення необхідного рівня продовольчої безпеки міста та їхньої реалізації є створення умов з боку міської влади для дотримання рівня складових індикаторів продовольчої безпеки в межах, що забезпечують безумовну їхню відповідність вимогам щонайменше раціональному рівню продовольчої ситуації в місті.

Реалізація заходів Програми надасть змогу визначати стан продовольчої безпеки, здійснювати моніторинг індикаторів, за результатами якого оцінюватиметься рівень продовольчої безпеки, щорічно актуалізувати завдання Програми та вчасно вживати заходів у разі виявлення факторів, що можуть загрожувати продовольчій безпеці столиці.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПРОГРАМИ

Нормативно-правовою базою розробки та реалізації Програми є:

- Конституція України;

- Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ";

- Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів";

- Закон України "Про основи національної безпеки України";

- Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України";

- Закон України "Про мінімальний споживчий бюджет";

- постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року";

- постанова Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки";

- постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)";

- постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 N 559 "Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік";

- рішення Київської міської ради від 26.07.2007 N 23/1857 "Про затвердження заходів, спрямованих на формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції";

- інші галузеві нормативно-правові акти, міські комплексні та галузеві цільові програми в частині їхнього застосування до питань продовольчої безпеки.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Продовольча безпека - складова економічної стабільності

Економічна безпека - найважливіша якісна характеристика економічної системи, що визначає її здатність підтримувати нормальні умови життєдіяльності населення, забезпечувати ресурсами розвиток народного господарства, а також послідовно реалізовувати національно-державні інтереси. Економічна безпека - це такий стан економіки, при якому забезпечуються стійке економічне зростання, достатнє задоволення суспільних потреб, захист економічних інтересів на національному і міжнародному рівнях.

Необхідно виділити три найважливіші компоненти економічної безпеки:

1) економічна незалежність;

2) стабільність і стійкість національної економіки;

3) здібність до саморозвитку і прогресу.

Продовольча безпека - одна зі складових внутрішньої економічної безпеки, що має на меті захист інтересів населення окремих регіонів, територіальних громад та громадян всієї країни.

В економічній літературі продовольча безпека - це відносно нова економічна категорія. Початковий англійський термін (food security) перекладається двояко: як продовольча безпека і як продовольча забезпеченість. Забезпечення продовольством країн, регіонів, домашніх господарств, громадян країни стояло перед людством із незапам'ятних часів. Держави намагалися ефективно вирішити цю вічну проблему, оскільки саме брак продовольства обумовлював, насамперед, різного роду соціальні конфлікти в суспільстві. Досягнення необхідного рівня продовольчої безпеки є основним завданням суспільства в цілому і конкретного індивідуума, зокрема, бо в основі цього лежить інстинкт самозбереження, на якому базується вся людська діяльність.

Суспільство вже на ранніх етапах свого розвитку і організації формує механізми і правила забезпечення мінімуму задоволення життєво важливих потреб. Рівень продовольчого забезпечення, його структура і механізми залежать передусім від обсягів виробництва сільськогосподарських продуктів і тільки потім від рівня розвитку переробних галузей, торгівлі. Довгий час забезпечення необхідного рівня продовольчої безпеки регулювалося саме на основі традицій в рамках громад і натурального господарства. Держава лише за потреби втручалася в процес перерозподілу продуктів між соціальними групами і верствами суспільства. Рівень сільськогосподарського виробництва і нерозвиненість товарообмінних відносин були в змозі забезпечити тільки мінімум споживання, а також порівняно просту структуру харчування, що відображала місцеві умови життя, національні та релігійні особливості.

З розвитком капіталістичних відносин змінюються соціальні умови існування людини. На місце ізольованих замкнутих форм існування приходить відкрите суспільство, в якому внаслідок розвитку ринкових відносин створюється взаємозалежне суспільне виробництво, відбувається змішування етнічних, соціальних верств і складається інтегроване суспільство, що характеризується загальноприйнятими нормами і структурою споживання, створюється суспільний механізм забезпечення продовольчої безпеки. У цих умовах все більшу роль об'єктивно починають відігравати держава і різні соціальні інститути, які виступають як чинники організації виробництва та розподілу виробничих ресурсів. Найважливішим інструментом продовольчого забезпечення стає ринок, який через систему ціноутворення, попиту і пропозиції впливає на формування необхідних запасів і рівня споживання.

Разом з тим у суспільстві зберігаються і спостерігаються значні розбіжності в структурі і нормах споживання залежно від соціальної належності та рівня доходу. Проблема продовольчої безпеки стала усвідомлюватися як категорія світового значення. У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 1966 року вказується на фундаментальне право людини на свободу від голоду і ставиться в обов'язок держави забезпечення реалізації на практиці цього права.

Міжнародний пакт визначає:

"Держави-учасники цього Пакту визнають право кожного на повноцінний рівень життя для нього і його сім'ї, включаючи повноцінне харчування, одяг і житло, і право на постійне поліпшення життєвих умов.

1. Держави-учасники цього Пакту, визнаючи фундаментальне право кожного на свободу від голоду, повинні вживати самостійно або за допомогою міжнародної співпраці заходи, включаючи соціальні програми, які потрібні для того, щоб:

а) поліпшити способи виробництва, зберігання і розподілу продовольства за допомогою розвитку і реформування аграрних систем таким чином, який дозволить досягати найбільш ефективного розвитку і використання природних ресурсів;

б) зважаючи на проблеми як країн, що імпортують продовольство, так і країн, що його експортують, забезпечити справедливий розподіл світових продовольчих запасів відповідно до потреб".

Існує прямий зв'язок між екологічною ситуацією в регіоні і станом здоров'я його населення, частотою виникнення багатьох захворювань, зокрема злоякісних новоутворень, патологій вагітності, вроджених аномалій розвитку, спадкових хвороб. Специфічну дію на здоров'я населення має радіоактивне забруднення, особливо харчових продуктів, що викликає безліч хвороб. У Києві з 1987 року в 3 рази збільшилася кількість онкологічних утворень, хвороб ендокринної системи - в 6,5 раза, крові - в 6, органів дихання - 31. В цілому динаміка захворюваності дорослих склала чотирикратне підвищення. Кількість здорових дітей на сьогодні зменшилася удвічі і становить близько 17 %. Щорічно у зв'язку із захворюваннями органів травлення не працює декілька десятків тисяч осіб, кількість померлих з цих причин обчислюється тисячами.

Серед розвинених країн світу Україна займає 34-е місце в світі за тривалістю життя, причому ситуація за останні роки погіршується, смертність перевищує народжуваність. Однією з основних причин підвищеної захворюваності і низької тривалості життя є вкрай незадовільне екологічне середовище, що склалося на території України, включаючи якість продуктів харчування.

Досліджуючи причини виникнення цих проблем, необхідно враховувати, що Україна належить до регіонів з достатньо високою щільністю населення (на 1 кв. км - 77 осіб), практично повним освоєнням земельного фонду (частка сільськогосподарських угідь в земельному фонді - 69,1 %, розораність - 53,6 %), нерівномірно розподіленими по території водними і лісовими ресурсами (лісистість території - 17,4 %), великим господарським навантаженням із розрахунку на одиницю території, що перешкоджає саморегуляції природних систем і призводить до їх недостатності.

Політикою держави щодо вирішення проблеми продовольчої безпеки є забезпечення всім громадянам постійного доступу до достатньої кількості продуктів харчування. Ця політика має спиратися в основному на чотири принципи:

- наявність;

- стабільність;

- ефективність використання;

- доступність.

Вони мають на увазі, що:

- наявність продуктів харчування має бути забезпечена в результаті власного (місцевого) виробництва, використання запасів або імпорту;

- наявність продуктів повинна бути стабільною. Люди мають щоденні потреби, які не повинні страждати від значних раптових змін;

- продукти харчування повинні відповідним чином перероблятися, зберігатися і консервуватися, споживачі мають бути упевнені в тому, що споживані ними продукти прийнятної якості і безпечні для здоров'я, харчування має бути збалансованим;

- продукти харчування повинні бути доступні як відносно їхньої фізичної наявності, так і відносно купівельної спроможності населення. Ці принципи покладені в основу національних досліджень, розробок та законодавчих і нормативних актів, у тому числі й цієї Програми.

1.2. Особливості продовольчої безпеки міст

Україна є високоурбанізованою державою. Рівень господарської завантаженості її території - один з найвищих у світі, і не тільки за рахунок землеробства, а й переважно в результаті інтенсивного розвитку промисловості, збільшення площ, які займають міські поселення. Сьогодні на території України розташовано майже 500 міських населених пунктів. Частка міського населення України становить близько 70 % від загальної його кількості й має тенденцію до подальшого збільшення. Вся територія країни "цементується" міськими поселеннями. В державі практично немає "глухих закутків", які б не відчували безпосереднього або опосередкованого впливу міст.

Характерною особливістю міського населення є його територіальна й професійна відокремленість від сільськогосподарського виробництва. На відміну від сільського населення, харчування мешканців міст не може (із зрозумілих причин) забезпечуватись безпосередньо з поля або власних присадибних ділянок. Потреби городянина істотно відрізняються від потреб селянина. Якщо сільський житель споживає значно більшу частину харчових продуктів у натуральному, природному вигляді, то мешканець міста висуває вищі вимоги до попиту на продовольчі товари підвищеного рівня промислової, кулінарної обробки, збагачені білками, жирами, вітамінами, мікробіологічними добавками, радіопротекторами, мінеральними солями, іншими поживними елементами, у зручній для споживання тарі й упаковці.

Еволюція в розвитку продуктивних сил, урбанізація поступово змінюють форми суспільної організації виробництва й споживання продуктів харчування. В економічно розвинених країнах світу сільське господарство вже перетворилося зі сфери економіки, яка інтегрує всі галузі, що виробляють продовольство, на сировинну базу харчової та переробної промисловості. Звичайно, певну кількість сільськогосподарської продукції населення, зокрема й міське, завжди споживатиме у свіжому, природному вигляді. Але і в цьому разі продукт, перш, ніж потрапити до споживача, має пройти через не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю сфери виробництва: охолодження, заморожування, сублімацію, сортування, розфасовку, кулінарну обробку тощо. Інакше кажучи, кінцевий продукт уже виробляє не сільське господарство, а харчова і переробна промисловість, а сільське господарство із галузі, що зумовила виникнення харчової, переробної промисловості, перетворилося на один, але визначальний вихідний елемент агропромислового комплексу.

Харчова і переробна промисловість відіграють все значнішу роль у встановленні інтеграційних зв'язків в організації виробництва і реалізації продуктів харчування.

1.3. Продовольча безпека Києва

Програму продовольчої безпеки міста необхідно розглядати як систему завдань і заходів, реалізація яких має на меті забезпечення параметрів і показників, що формують індикатори продовольчої безпеки, в межах, необхідних для відповідності їхнім критеріям, визначеним Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки", та їхній моніторинг. Основною метою розробки завдань та заходів є створення умов з боку міської влади для дотримання складових індикаторів продовольчої безпеки в межах, що забезпечують безумовну їхню відповідність вимогам щонайменше раціонального рівня продовольчої ситуації в місті.

Програма передбачає комплексний підхід до вирішення найважливіших питань, а також створення механізму попередження негативних проявів змін складових продовольчої безпеки в місті, залучення до проблем продовольчої безпеки міських та районних владних структур, необхідних фінансових та виробничих ресурсів міста, а також підвищення рівня обізнаності членів територіальної громади міста про діяльність столичної влади щодо забезпечення необхідного рівня продовольчої безпеки.

Деякі визначення й терміни, що використовуються в Програмі:

- продовольча безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави, за якої держава гарантує фізичну і економічну доступність та якість життєво важливих продуктів харчування населенню згідно з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування, підтримує стабільність продовольчого забезпечення населення та забезпечує продовольчу незалежність;

- індикатори продовольчої безпеки - система показників, що характеризують стан продовольчої безпеки;

- забезпечення продовольчої безпеки - розробка і здійснення правових, соціально-політичних, економічних, науково-технічних, організаційних, інформаційних та інших заходів із забезпечення фізичної та економічної доступності життєво важливих продуктів харчування для населення, створення гарантій якості та безпеки життєво важливих продуктів харчування для здоров'я і життя людини, запобігання та подолання надзвичайних продовольчих ситуацій;

- критерії продовольчої безпеки - рівні індикаторів продовольчої безпеки, в тому числі граничний (пороговий) рівень індикатора, що є межею, поза якою продовольча ситуація вважається небезпечною;

- моніторинг індикаторів продовольчої безпеки - відстеження змін у стані продовольчої безпеки шляхом розрахунку індикаторів відповідно до Методики, та їхня оцінка за критеріями, актуалізація завдань і заходів Програми за результатами моніторингу.

Інші терміни, що вживаються в тексті Програми, відповідають визначенням, прийнятим у законодавчому полі України, або їхнє тлумачення наведено у відповідних розділах Програми.

2. ІНДИКАТОРИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 N 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки" встановлено 7 основних індикаторів, що характеризують продовольчу безпеку. Головними принципами при визначенні переліку індикаторів є:

• однозначність характеристики продовольчої безпеки;

• простота визначення (достатнє інформаційне забезпечення).

 Індикаторами продовольчої безпеки є:

• добова енергетична цінність харчування людини;

• достатність забезпечення раціону людини основними продуктами харчування;

• забезпечення держави зерновими продовольчими ресурсами;

• економічна доступність продовольства;

• диференціація продовольчого споживання за соціальними групами;

• ємність внутрішнього ринку продовольства;

• продовольча незалежність країни за окремим продуктом.

2.1. Індикатор "Добова енергетична цінність"

Добова енергетична цінність раціону людини, що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються людиною протягом доби, та їхньої енергетичної цінності, розраховується за формулою:

G = еMiGi, 

(1) 


де: G - енергетична цінність добового раціону людини (ккал);

i - вид i-го продукту харчування;

Mi - маса i-го продукту, спожитого однією собою (г);

Gi - енергетична цінність одиниці маси i-го продукту (ккал).

2.2. Індикатор "Забезпечення раціону людини основними видами продуктів"

Забезпечення раціону людини основними видами продуктів, що визначається як співвідношення між фактичним споживанням окремого продукту та його раціональною нормою за формулою:

  

Cf 

  

  

Ic = 

______ 

, 

(2) 

  

Cr 

  

  


де: Ic - індикатор достатності споживання окремого продукту;

Cf - фактичне споживання окремого продукту на одну особу за рік;

Cr - раціональна норма споживання окремого продукту на одну особу за рік, погоджена з МОЗ України.

2.3. Індикатор "Достатність запасів зерна"

Достатність запасів зерна у державних ресурсах, що визначається як співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно за формулою:

  

Rg 

  

  

Ig = 

______ 

·100 %, 

(3) 

  

Cg 

  

  


де: Ig-індикатор забезпечення зерновими продовольчими ресурсами;

Rg - наявність продовольчого зерна у державному продовольчому резерві;

Cg - середньорічне внутрішнє споживання хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно.

2.4. Індикатор "Економічна доступність продуктів"

Економічна доступність продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств за формулою:

  

Op 

  

  

D = 

______ 

100 %,  

(4) 

  

Ot 

  

  


де: D - індикатор економічної доступності продуктів;

Op - витрати населення на харчування за рік;

Ot - сукупні витрати населення за рік.

2.5. Індикатор "Диференціація вартості харчування"

Диференціація вартості харчування за соціальними групами, що відстежується в динаміці та розраховується як співвідношення між вартістю харчування 20 % домогосподарств з найбільшими доходами та вартістю харчування 20 % домогосподарств із найменшими доходами за формулою:

  

Kkv5 

  

  

Kkv = 

______ 

, 

(5) 

  

Kkv1 

  

  


де: Kkv - індикатор диференціації вартості харчування;

Kkv5 - показник вартості спожитих продуктів у 20 % домогосподарств із найбільшими доходами;

Kkv1 - показник вартості спожитих продуктів у 20 % домогосподарств із найменшими доходами.

2.6. Індикатор "Ємність внутрішнього ринку"

Ємність внутрішнього ринку окремих продуктів відстежується у динаміці та визначається у натуральному виразі як добуток споживання певного продукту та середньорічної чисельності населення за формулою

Vi = Cfi Nn,  

(6) 


де: Vi - ємність внутрішнього ринку i-го продукту;

i - вид i-го продукту;

Cfi -річне середньодушове споживання i-го продукту;

Nn - середньорічна чисельність населення.

2.7. Індикатор "Продовольча незалежність"

Продовольча незалежність за окремим продуктом визначається як співвідношення між обсягом імпорту окремого продукту у натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку за формулою

  

Ii 

  

  

Pi = 

_____ 

·100 %, 

(7) 

  

Vi 

  

  


де: Pi - частка продовольчого імпорту i-го продукту;

i - вид i-го продукту харчування;

Ii - імпорт i-го продукту;

Vi - ємність внутрішнього ринку i-го продукту.

Зважаючи на те що, місто Київ має виключно переробні потужності, індикатор "продовольча незалежність" для продовольчої безпеки столиці може розглядатись як показник рівня переробної промисловості міста, що впливає на інші, наприклад, цінові показники продовольчих товарів.

3. ОЦІНКА ІНДИКАТОРІВ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА

Запропонована система індикаторів дає можливість проводити моніторинг стану продовольчої безпеки, порівнюючи його із пороговими значеннями параметрів, визначати тенденції змін показників, розробляти необхідні заходи щодо попередження можливих негативних наслідків. Критеріями оцінки індикаторів виступають рекомендовані норми та нормативи, встановлені національними інституціями, або всесвітньо визначені значення відповідних показників. Оцінка індикаторів продовольчої безпеки міста проведена за даними офіційних статистичних видань, національних і міжнародних рекомендаційних та методологічних норм відповідно до вимог Методики.

3.1. Індикатор "Добова енергетична цінність харчування людини"

З метою оцінки рівнів споживання пропонується використати наведену класифікацію продовольчого споживання. Вона охоплює кількісні та якісні показники споживання й включає сім рівнів:

I рівень - катастрофічний - передбачає добове споживання на одну особу 1500 - 2000 ккал, що характеризує хронічне недоїдання (за даними ФАО, за добового споживання менше 1520 ккал настає голод). До речі, раціон прожиткового мінімуму в Україні для непрацездатного населення нині становить 2008,9 ккал.

II рівень - критичний - середньодобове споживання в межах 2000 - 2500 ккал на душу населення достатнє для подолання хронічного недоїдання, існування на межі виживання і забезпечення простого відтворення народонаселення.

III рівень - мінімальний (пороговий) - середньодобове забезпечення в межах 2500 - 2800 ккал на душу населення передбачає наявність обсягів продовольчих ресурсів, які виключають можливість появи голоду і забезпечують зростання народонаселення. II і III рівні слід розглядати також при плануванні забезпечення населення продовольством у надзвичайних (кризових) ситуаціях.

IV рівень - достатній - середньодобове споживання перебуває в межах 2800 - 3200 ккал на одну особу, однак воно не збалансоване за елементами харчування, тобто продовольчих ресурсів достатньо для стабільного споживання, але вони не забезпечують здоровий спосіб життя і зростання його тривалості.

V рівень - раціональний (нормативний) - середньодобове споживання коливається в межах 3200 - 3600 ккал на одну особу при обов'язковому збалансуванні раціону за білками, вітамінами та іншими важливими компонентами. Нормативні показники такого харчування слід використовувати як базу для всіх соціально-економічних розрахунків на державному рівні в умовах нормально функціонуючої економіки.

VI рівень - оптимальний - середньодушове споживання, що відповідає V рівню, не лише збалансоване за найважливішими харчовими компонентами, а й передбачає споживання екологічно чистих продуктів харчування. Таке споживання підвищує якість життя населення, покращує його здоров'я і збільшує середню по країні тривалість життя.

VII рівень - стратегічний - досягнення такого продовольчого забезпечення для всіх соціальних груп населення, що дає можливість комплексно вдосконалювати та розвивати особистість людини, максимально продовжувати її активну життєдіяльність, розширюючи межі сучасної природної тривалості життя.

Встановлені Міністерством охорони здоров'я України норми рекомендованого раціону людини на 2008 - 2015 роки наведені в таблиці 1. Запропонований перелік продуктів харчування є традиційним для України і в цілому відображає структуру споживчого кошика населення.

Таблиця 1

Рекомендовані річні (3) норми споживання основних продуктів харчування на 2008 - 2015 роки, приведені до добового раціону (4)

N
з/п 

Найменування основних продуктів 

Норма споживання в середньому на одну особу на рік, кг 

Норма споживання в середньому на одну особу на добу, г 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

101 

277 

Картопля 

124 

340 

Овочі і баштанні 

161 

441 

Фрукти, ягоди, виноград 

90 

247 

Цукор, кондитерські вироби 

38 

104 

Олія 

13 

36 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

83 

227 

Риба, рибопродукти 

20 

55 

Молоко та молоко-продукти в перерахунку на молоко 

380 

1041 

10 

Яйця (шт.) 

290 

0,79 


Для оцінки енергетичної цінності використовуються також дані про хімічний склад основних продуктів харчування. Для використання у розрахунках енергетичної цінності хімічний склад спожитих продуктів визначався як середнє значення в групі аналогічних або однорідних продуктів. Дані хімічного складу і споживчої цінності наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Хімічний вміст та енергетична цінність харчових продуктів

N з/п 

Основні продукти харчування 

Вміст у 100 г засвоюваної частини продукту (нетто), г 

Білки 

Жири 

Вуглеводи 

Енергетична цінність, ккал 

Борошно пшеничне 2-го гатунку 

11,7 

1,8 

63,7 

324 

М'ясо яловичина I категорії 

18,6 

16 

218 

М'ясо яловичина II категорії 

20,0 

9,8 

168 

М'ясо свинина (жирна) 

11,7 

49,3 

491 

М'ясо свинина (м'ясна) 

14,3 

33,3 

357 

Конятина I категорії 

19,5 

9,9 

167 

Конятина II категорії 

20,9 

4,1 

121 

Баранина I категорії 

15,6 

16,3 

209 

Баранина II категорії 

19,8 

9,6 

166 

10 

Печінка яловича 

17,9 

3,7 

105 

11 

Печінка свиняча 

18,8 

3,8 

109 

12 

Нирки яловичі 

15,2 

2,8 

86 

13 

Нирки свинячі 

15,0 

3,6 

92 

14 

Тріска охолоджена або морожена 

16,0 

0,6 

 - 

69 

15 

Тріска солона 

23,1 

0,6 

98 

16 

Окунь морський охолоджений або морожений 

18,2 

3,3 

 - 

103 

17 

Мінтай охолоджений або морожений 

15,9 

0,9 

-  

72 

18 

Скумбрія атлантична охолоджена або морожена 

18,0 

13,2 

-  

191 

19 

Ставрида океанічна охолоджена або морожена 

18,5 

4,5 

-  

114 

20 

Хек охолоджений або морожений 

16,6 

2,2 

 - 

86 

21 

Судак охолоджений або морожений 

18,4 

1,1 

 - 

84 

22 

Мойва охолоджена або морожена, виловлена навесні 

13,1 

7,1 

 - 

116 

23 

Мойва охолоджена або морожена, виловлена восени 

13,6 

18,1 

 - 

217 

24 

Салака весняна або морожена 

17,5 

97 

25 

Салака осіння або морожена 

17,0 

8,3 

143 

26 

Оселедець івасі спецпосолу 

17,5 

11,4 

173 

27 

Оселедець атлантичний середнього соління 

17,0 

8,5 

-  

145 

28 

Олія рослинна (соняшникова) 

99,9 

899 

29 

Молоко (2,5 %) 

2,82 

2,5 

4,73 

52 

30 

Яйця курячі I категорії 

12,7 

11,5 

0,7 

157 

31 

Цукор-пісок 

99,8 

379 

32 

Картопля свіжа 

2,0 

0,4 

16,3 

80 

33 

Капуста свіжа 

1,8 

0,1 

4,7 

27 

34 

Буряк свіжий 

1,5 

0,1 

9,1 

42 

35 

Цибуля-ріпка свіжа 

1,4 

9,1 

41 

36 

Морква свіжа 

1,3 

0,1 

7,2 

34 

37 

Огірки свіжі 

0,7 

0,1 

1,9 

11 

38 

Томати свіжі 

1,1 

0,2 

3,8 

23 

39 

Кабачки свіжі 

0,6 

0,3 

4,9 

23 

40 

Редис 

1,2 

0,1 

3,8 

21 

41 

Часник 

6,5 

5,2 

46 

42 

Фрукти, ягоди 

2,3 

51,8 

214 


Виходячи із даних про хімічний склад і норми споживання, визначаємо енергетичну цінність окремих продуктів та добового раціону людини. Дані розрахунків наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Середня добова енергетична цінність рекомендованого раціону людини

N з/п 

Найменування основних продуктів 

Вага, г 

Білки 

Жири 

Вуглеводи 

Енергетична цінність, ккал 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

277 

32,41 

4,99 

176,45 

897,48 

Картопля 

340 

6,80 

1,36 

55,42 

272,00 

Овочі і баштанні 

441 

7,89 

0,44 

24,34 

116,60 

Фрукти, ягоди, виноград 

247 

5,68 

0,00 

127,95 

528,58 

Цукор, кондитерські вироби 

104 

103,79 

394,16 

Олія 

36 

35,96 

323,64 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

227 

39,23 

30,69 

433,00 

Риба, рибопродукти 

55 

9,14 

3,33 

66,55 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

1041 

29,36 

26,03 

49,24 

541,32 

10 

Яйця (шт.) 

0,79 

10,03 

9,09 

0,55 

124,03 

ВСЬОГО: 

140,54 

111,89 

537,74 

3697,36 


Для розрахунку фактичної енергетичної цінності раціону киян використані дані інформації Статистичного щорічника м. Києва за 2006 рік щодо споживання та дані (таблиця 3) щодо енергетичного складу продуктів. Результати розрахунків наведені в таблиці 4.

Таблиця 4

Середня добова енергетична цінність фактичного споживання основних продуктів харчування

N з/п 

Найменування основних продуктів 

Норма 

Фактичне споживання 

Вага, г 

Вага, г 

Білки 

Жири 

Вуглеводи 

Енергетична цінність (ккал) 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

277 

230 

26,91 

4,14 

146,51 

745,20 

Картопля 

340 

190 

3,80 

0,76 

30,97 

152,00 

Овочі і баштанні 

441 

338 

6,05 

0,3 

18,66 

89,37 

Фрукти, ягоди, виноград 

247 

220 

5,06 

113,96 

470,80 

Цукор, кондитерські вироби 

104 

100 

99,8 

379,00 

Олія 

36 

53 

52,95 

476,47 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

227 

193 

33,35 

26,09 

-  

368,15 

Риба, рибопродукти 

55 

75 

12,47 

4,53 

159,00 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

1041 

817 

23,04 

20,43 

38,64 

424,84 

10 

Яйця 

0,79 

0,67 

8,51 

7,71 

0,47 

105,19 


Граничний (пороговий) критерій становить 2500 ккал на добу, при цьому 55 % добового раціону має забезпечуватися за рахунок споживання продуктів тваринного походження.

Висновок: Індикатор "Добова енергетична цінність харчування людини", що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються середньостатистичним мешканцем Києва протягом доби, та їхньої енергетичної цінності, знаходиться на рівні раціонального споживання.

3.2. Індикатор "Забезпеченість раціону людини основними продуктами харчування"

Для нормального фізичного та інтелектуального розвитку людина має споживати з їжею не тільки певну кількість продуктів харчування, які задовольняють енергетичні потреби людського організму, а й певний набір поживних речовин у вигляді білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів. Жоден продукт харчування, взятий окремо, не містить всіх цих поживних елементів в достатній кількості і пропорціях. Тому необхідний широкий асортимент різних харчових продуктів. Задоволення потреб населення в різноманітних поживних речовинах у визначеній наукою структурі харчування можна розглядати як якісний аспект продовольчої проблеми. Індикатор забезпеченості дає оцінку щодо складу окремих продуктів у раціоні людини.

Крім урахування мінімальних показників споживання як порогових параметрів, є доцільним порівнювати фактичне споживання із раціональними нормами, що є оптимальними параметрами продовольчого забезпечення. Це зумовлено тим, що сутність продовольчої безпеки пов'язана із забезпеченням нормальної життєдіяльності людини, яка визначається станом її здоров'я та можливостями інтелектуального розвитку.

Для розрахунку використані дані Статистичного щорічника і рекомендовані норми споживання. Результати розрахунків наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Забезпеченість раціону людини основними продуктами харчування в м. Києві

N з/п 

Найменування основних продуктів 

Рекомендована МОЗ України норма споживання окремого продукту на одну особу на рік, кг 

Фактичне споживання окремого продукту на одну особу за рік* 

Індикатор забезпеченості споживання окремого продукту 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

101 

82,80 

0,82 

Картопля 

124 

68,40 

0,55 

Овочі і баштанні 

161 

122,40 

0,76 

Фрукти, ягоди, виноград 

90 

79,20 

0,88 

Цукор, кондитерські вироби 

38 

36 

0,95 

Олія 

13 

19,20 

1,48 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

83 

69,60 

0,84 

Риба, рибопродукти 

20 

27,60 

1,38 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

380 

294 

0,77 

10 

Яйця, шт. 

290 

240 

0,83 


Таблиця 5.1

Динаміка споживання продуктів харчування в середньому на одну особу за рік (кг) за 2001 - 2006 роки

Роки 

Норми МОЗ України на 2005 - 2015 рр. 

2001 

2002 

2003 

2004 

2005 

2006 

Чисельність постійного населення (тис. осіб) 

2567,6 

2567 

2577,3 

2597,7 

2625,1 

2651,9 

М'ясо і м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

83 

45,6 

55,2 

61,2 

63,6 

63,6 

69,6 

Молоко і молокопродукти в перерахунку на молоко 

380 

249,6 

261,6 

268,8 

272,4 

292,8 

294 

Яйця 

290 

228 

228 

240 

240 

276 

240 

Риба та рибопродукти 

20 

22,8 

21,6 

21,6 

25,2 

26,4 

27,6 

Цукор 

38 

33,6 

30 

33,6 

37,2 

36 

36 

Олія 

13 

20,4 

19,2 

24 

21,6 

20,4 

19,2 

Картопля 

124 

81,6 

73,2 

76,8 

81,6 

69,6 

68,4 

Овочі та баштанні 

161 

109,2 

117,6 

114 

117,6 

109,2 

122,4 

Фрукти, ягоди, виноград 

90 

46,8 

52,8 

55,2 

63,6 

69,6 

79,2 

Хліб та хлібопродукти в перерахунку на борошно 

101 

99,6 

98,4 

96 

93,6 

92,4 

82,8 


• Статистичний щорічник м. Києва за 2006 рік.

Для наочності дані розрахунків наведені у вигляді діаграми 1:

Достатність споживання основних видів продуктів в розрахунку на одну особу за рік в 2006 році

Оптимальним вважається результат, коли фактичне споживання окремого продукту харчування відповідає його раціональній нормі, тобто дорівнює 1.

Наведені діаграма та таблиця 5 дають уявлення про незбалансований склад продуктів раціону киян. При загальній енергетичній достатності за рахунок окремих продуктів (олія, риба), в раціоні відмічається дефіцит білків, вітамінів та мікроелементів, зумовлений нестачею овочів, фруктів, м'ясних та молочних продуктів.

Треба відмітити, що за світовими рекомендаціями добовий раціон має на 55 % забезпечуватися за рахунок споживання продукції тваринного походження, а рекомендований МОЗ України рівень продукції тваринного походження становить лише 31,5 % від добового раціону українця.

Висновки: Населення м. Києва має дефіцит споживання основних груп продуктів харчування у порівнянні з фізіологічними нормами. Дефіцит споживання зумовлений кількома причинами, серед яких слід відзначити:

• низький рівень доходів населення;

• високі ціни на окремі види продуктів.

Як наслідок: недостатня купівельна спроможність населення, незбалансованість харчового раціону і погіршення показників стану здоров'я киян. Покращення показників індикатора забезпеченості раціону людини основними продуктами харчування може бути досягнуто за рахунок:

1) збільшення доходів населення, в тому числі окремих малозабезпечених соціальних груп, шляхом надання адресної допомоги як на окремі види продуктів, так і на весь продовольчий кошик;

2) створення умов для зменшення вартості визначених продуктів за рахунок (ринкових заходів) збільшення пропозицій товарів, надання фінансової підтримки заготівельним і переробним підприємствам міста, або адміністративних заходів: регулювання цін, введення квот, надання фінансової підтримки заготівельним і переробним підприємствам міста.

3.3. Індикатор достатності запасів зерна

Забезпечення зерновими продовольчими ресурсами є одним із найважливіших індикаторів продовольчої безпеки. Цей індикатор визначається як співвідношення запасів зерна до внутрішнього харчового споживання хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно.

Згідно з рекомендаціями ФАО (спеціальний орган при ООН з проблем сільського господарства і харчування) і Методикою граничним вважається запас зерна на рівні 17 %, що відповідає 60 дням споживання. Для міста Києва це становить 42 тис. т продовольчого зерна.

Висновки:

1. З метою створення необхідних зернових ресурсів на кожний маркетинговий рік, необхідно передбачати в міському бюджеті кошти на часткову компенсацію сплачених відсотків за отриманими банківськими кредитами суб'єктам господарювання при проведенні операцій на закупівлю продовольчого зерна та плодоовочевої продукції.

2. Підвищення ефективності закупівельної політики для створення регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції, в тому числі з використанням ф'ючерсних угод, встановлення кооперативних та інших виробничих схем співробітництва міських переробних і заготівельних підприємств із виробниками сільськогосподарської продукції.

3.4. Індикатор "Економічна доступність продуктів"

Четвертим індикатором безпеки харчування є економічна доступність продовольчого споживання.

Економічна доступність продовольчого споживання - це відношення вартості річного набору харчових продуктів на одну особу, що відповідає науково обґрунтованим нормам здорового харчування, до річного розміру витрат на одну особу.

За даними Статистичного щорічника за 2006 рік значення індикатора економічної доступності продовольчого споживання по м. Києву станом на 2006 рік становить 56,22 %. Граничним критерієм для цього показника є 60 % витрат.

Основним джерелом інформації для визначення рівня та умов життя населення є дані вибіркового обстеження домогосподарств.

Державний комітет статистики України при проведенні вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України застосовує таку класифікацію доходів домогосподарств: усі види грошових, натуральних доходів, а також усі види соціальної допомоги, включаючи субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, подарунки, доходи від продажу особистого та нерухомого майна, використані заощадження тощо. При цьому в ході обстеження розрізняються:

• грошові доходи домогосподарства;

• загальні доходи домогосподарства, що включають грошові доходи та вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за винятком матеріальних затрат на її виробництво) в порядку самозаготівель, вартість грошової допомоги і подарованого родичами та іншими особами, суму пільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, санаторно-курортних путівок, послуг транспорту та зв'язку;

• сукупні ресурси домогосподарства, які складаються із загальних доходів, використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періоді позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством, а також повернених домогосподарству боргів.

В основу розрахунку цього показника покладені дані щодо витрат домогосподарств як більш надійні, порівняно з даними про доходи, які респонденти схильні занижувати.

Економічна доступність продовольчого споживання для жителів м. Києва всіх домогосподарств, за даними Статистичного щорічника за 2005 рік, становила 47,9 % сукупних витрат у середньому на рік.

Економічна доступність продовольчого споживання, за даними Статистичного щорічника у 2006 році, склала 48,23 % сукупних витрат, що на 0,33 % більше, ніж у 2005 році.

Рекомендаціями ФАО і за визначенням Методики, граничним критерієм для цього індикатора безпеки харчування прийнято шістдесятивідсотковий рівень.

Висновки:

Індикатор доступності продовольчого споживання для міста Києва є стабільним і таким, що відповідає реаліям сьогодення і економічній ситуації в державі. Утримання індикатора в рекомендованих межах забезпечується заходами, аналогічними для показників індикатора "Забезпеченість раціону людини основними продуктами харчування", зважаючи на їхню взаємну відповідність.

3.5. Індикатор "Диференціація вартості харчування"

Диференціація продовольчого споживання за соціальними групами (квінтильний коефіцієнт) розраховується як співвідношення показників продовольчого споживання у 20 % домогосподарств із найбільшими доходами до відповідних показників 20 % домогосподарств із найменшими доходами. Взагалі диференціація населення за показником витрат (споживчих, грошових чи сукупних) не виглядає так поляризовано, як за показником доходів (особливо грошових). Тому, аналізуючи диференціацію доходів, треба паралельно вивчати витрати обстежуваних категорій, оскільки тільки зіставлення цих показників (доходів та витрат) може дати об'єктивну картину диференціації респондентів за станом матеріального добробуту. Розрахований за даними Головного управління статистики у м. Києві за 2005 рік, індикатор економічної доступності харчових продуктів для одинадцяти груп домогосподарств із різними середньодушовими сукупними витратами показано на діаграмі 2:

Індикатор економічної доступності продуктів харчування домогосподартв із різними середньодушовими сукупними витратами у 2005 році

Домогосподарства за рівнем середньодушових сукупних витрат

Відповідно до даних Статистичного щорічника м. Києва за 2006 рік (табл. 17.21 "Розподіл домогосподарств за рівнем середньодушових сукупних витрат") до 20 % домогосподарств із найменшими доходами віднесені домогосподарства із доходами до 420 грн. (перший квінтель), відповідно до п'ятого квінтеля віднесені домогосподарства із доходами до 720 грн.

Квінтильний коефіцієнт диференціації продовольчого споживання може розраховуватися щодо окремих продуктів або за загальною сумою витрат на харчування і показує рівень споживання продуктів харчування окремих груп населення залежно від їхнього достатку.

Диференціація споживання основних видів продуктів домогосподарств у 2005 році у м. Києві в середньому за місяць у розрахунку на одну особу (кг), за даними Головного управління статистики у м. Києві, наведена у таблиці 6.

Із таблиці 6 видно, що споживання основних продуктів домогосподарств із більшими середньодушовими витратами значно переважає цей показник у домогосподарств із меншими середньомісячними витратами на одну особу. Необхідність витрат на харчування призводить до зменшення витрат домогосподарств на інші цілі, відмови від створення заощаджень, придбання речей довгострокового користування тощо. У групах із меншим рівнем доходів у загальному споживанні переважають низькокалорійні, з низьким вмістом білка продукти (хлібопродукти, картопля, олія). Існує розрив у споживанні визначеними соціальними групами продуктів із значним рівнем вітамінів та мікроелементів (овочі, фрукти, м'ясні та молочні продукти).

Проте така диференціація споживання визначається не дефіцитом продовольчих товарів у цілому або окремих продуктів, а здебільшого рівнем доходів населення.

Таблиця 6

Квінтильний коефіцієнт диференціації щодо окремих продуктів

N з/п 

Найменування основних продуктів 

Споживання продуктів, кг, домогосподарствами із середньодушовими грошовими витратами 180 - 240 грн. 

Споживання продуктів, кг, домогосподарствами з середньодушовими грошовими витратами 600 - 720 грн. 

Квінтильний коефіцієнт 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

7,3 

7,65 

1,05 

Картопля 

4,15 

5,9 

1,42 

Овочі і баштанні 

2,7 

10,5 

3,88 

Фрукти, ягоди, виноград 

1,85 

6,0 

3,24 

Цукор, кондитерські вироби 

1,9 

3,25 

1,71 

Олія 

1,05 

1,65 

1,57 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

1,95 

4,7 

2,41 

Риба, рибопродукти 

0,5 

2,15 

4,3 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

11,95 

24,2 

2,02 

10 

Яйця, шт. 

17,5 

21 

1,2 


Висновки:

1. Наявність продовольчих товарів у місті знаходиться на достатньому рівні.

2. Торговельна мережа столиці забезпечує дотримання необхідного рівня продовольчої безпеки за показником "Диференціація вартості харчування".

3.6. Індикатор "Ємність внутрішнього ринку продовольства"

Важливим фактором безпеки продовольчих товарів є також ємність внутрішнього ринку продовольства, баланс продовольчих товарів м. Києва.

Цей індикатор безпеки харчування визначається як добуток середньорічного споживання окремого виду продовольства та середньорічної чисельності населення.

Середньорічна чисельність населення в м. Києві за 2006 рік становила 2705,7 тис. Використовуючи дані Статистичного бюлетеня по м. Києву за 2006 рік, розрахуємо ємність основних продуктів харчування (таблиця 7).

Показник є визначальним для формування регіональних запасів, укладання договорів та угод із сільгоспвиробниками на постачання окремих груп продовольчих товарів, визначення необхідних фінансових, виробничих і складських ресурсів для забезпечення необхідної кількості того чи іншого виду продуктів.

Таблиця 7

Ємність внутрішнього ринку продовольства в м. Києві за 2006 рік

N з/п 

Найменування основних продуктів 

Фактичне середньорічне споживання в натуральному виразі, кг 

Ємність внутрішнього ринку, т 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

82,80 

224031,0 

Картопля 

68,40 

185069,9 

Овочі і баштанні 

122,40 

331177,7 

Фрукти, ягоди, виноград 

79,20 

214291,4 

Цукор, кондитерські вироби 

36 

97405,2 

Олія 

19,20 

51949,4 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

69,60 

188316,7 

Риба, рибопродукти 

27,60 

74677,3 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

294 

795475,8 

10 

Яйця, шт. 

240 

649368000 


Динаміка зміни показника дозволяє прогнозувати кількість показників балансу на наступні роки. Для м. Києва баланс за 2001 - 2007 та прогноз на 2008 рік з урахуванням зміни чисельності населення м. Києва наведений в таблиці 7.1.


Таблиця 7.1

Баланс продовольчих товарів м. Києва за роками*

Найменування продуктів 

2001 

2002 

2003 

2004 

2005 

2006 

2007** 

2008*** 

Норма 

Спожито 

Норма 

Спожито 

Норма 

Спожито 

Норма 

Спожито 

Норма 

Спожито 

Норма 

Спожито 

Розрахунок 

Розрахунок 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

213110,80 

117082,56 

213061,00 

141698,40 

213915,90 

157730,76 

215609,10 

165213,72 

217883,30 

166956,36 

220107,70 

184572,24 

224515,00 

226590,00 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

975688,00 

640872,96 

975460,00 

671527,20 

979374,00 

692778,24 

987126,00 

707613,48 

997538,00 

768629,28 

1007722,00 

779658,60 

1027900,00 

1037400,00 

Яйця (тис. шт.) 

744604,00 

585412,80 

744430,00 

585276,00 

747417,00 

618552,00 

753333,00 

618552,00 

761279,00 

724527,60 

769051,00 

636450,00 

784450,00 

791700,00 

Риба та рибопродукти 

51352,00 

58541,28 

51340,00 

55447,20 

51546,00 

55669,68 

51954,00 

65462,04 

52502,00 

69302,64 

53038,00 

73192,44 

54100,00 

54600,00 

Цукор, кондит. вироби 

97568,80 

86271,36 

97546,00 

77010,00 

97937,40 

86597,28 

98712,60 

96634,44 

99753,80 

94503,60 

100772,20 

95468,40 

102790,00 

103740,00 

Олія 

33378,80 

52379,04 

33371,00 

49286,40 

33504,90 

61855,20 

33770,10 

56110,32 

34126,30 

53552,04 

34474,70 

50916,48 

35165,00 

35490,00 

Картопля 

318382,40 

209516,16 

318308,00 

187904,40 

319585,20 

197936,64 

322114,80 

211972,32 

325512,40 

182706,96 

328836,60 

181389,96 

335420,00 

338520,00 

Овочі і баштанні 

413383,60 

280381,92 

413287,00 

301879,20 

414945,30 

293812,20 

418229,70 

305489,52 

422641,10 

286660,92 

426955,90 

324592,56 

435505,00 

439530,00 

Фрукти, ягоди, виноград 

231084,00 

120163,68 

231030,00 

135537,60 

231957,00 

142266,96 

233793,00 

165213,72 

236259,00 

182706,96 

238671,00 

210030,48 

243450,00 

245700,00 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

259327,60 

255732,96 

259267,00 

252592,80 

260307,30 

247420,80 

262367,70 

243144,72 

265135,10 

242559,24 

267841,90 

219577,32 

273205,00 

275730,00 


____________
* Дані Статистичного щорічника за 2006 рік.

** 2007 рік - у розрахунку на чисельність населення м. Києва 2705 тис. осіб.

*** 2008 рік - у розрахунку на чисельність населення м. Києва 2730 тис. осіб.

3.7. Індикатор "Продовольча незалежність"

Продовольча незалежність визначається як частка імпорту продовольства в загальній ємності внутрішнього продовольчого ринку.

Київ не виробляє сировинної та сільськогосподарської продукції, а повністю залежить від ввезених до міста, в т. ч. імпортованих, сільгосппродуктів. Дані про частку імпортованих продуктів в оптовому товарообороті столиці наведено в таблиці 8.

Таблиця 8

Частка імпорту в оптовому товарообороті міста

N з/п 

Найменування продуктів 

Частка товарів виробництва України, % 

Хліб і хлібопродукти в перерахунку на борошно 

95 

Картопля Овочі і баштанні Фрукти, ягоди, виноград 

44 

Цукор, кондитерські вироби 

70 

Олія 

93 

М'ясо та м'ясопродукти в перерахунку на м'ясо 

64 

Риба, рибопродукти 

12 

Молоко та молокопродукти в перерахунку на молоко 

80 

Яйця (шт.) 

95 

Зернові культури 

95 


Якщо розглядати структуру імпортованих до міста продуктів, то частка імпортованого м'яса вже склала 30 %, імпорт риби - 70 %. У 2007 році через неврожай імпорт овочів і фруктів збільшився до 40 % і 50 % відповідно. Все це не сприяє покращенню індикатора продовольчої незалежності міста і має стимулювати розвиток економічних відносин між Києвом та регіонами, звичайно, за умови економічної доцільності. Особливого значення має набути цей індикатор в умовах входження України до СОТ.

Висновки:

З метою зменшення залежності від імпорту продовольчих товарів та сировини необхідно підвищення ефективності закупівельної політики для створення регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції, в тому числі з використанням ф'ючерсних угод, встановлення кооперативних та інших виробничих схем співробітництва міських переробних і заготівельних підприємств із виробниками сільськогосподарської продукції.

4. ЯКІСТЬ ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОДУКТІВ

Якість продовольчих продуктів є одним із головних визначальних понять продовольчої безпеки. Законодавче якість продовольчих продуктів захищена великою кількістю законодавчих державних, нормативних галузевих і місцевих актів, які стосуються виробництва, транспортування, зберігання, переробки і реалізації харчових продуктів як вітчизняних, так й імпортованих харчових продуктів.

Відповідно до ГОСТ 15467-79, який діяв в Україні до 2007 року, якість продукції - це сукупність властивостей, що обумовлює її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" якість харчового продукту визначає як ступінь досконалості властивостей та характерних рис харчового продукту, що здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт.

Виходячи з цього, якість харчових продуктів - це властивість продукту забезпечувати організм людини харчовими речовинами. Продукт зобов'язаний гарантувати безпеку для здоров'я, мати належні органолептичні характеристики.

4.1. Основні чинники якості продуктів харчування

Відносно продовольчої сировини і харчових продуктів питання їхньої якості, відповідно, має найважливіше значення, оскільки жоден інший вид продукції немає такої значної та постійної дії на здоров'я людини та її потомства. Щорічно пряме отруєння пестицидами вражає в світі близько 2 млн. осіб і забирає 50 тис. життів.

На сьогодні якість продуктів харчування, представлених на українському ринку, залишає бажати кращого. Про це свідчать дані, наведені в доповіді, підготовленій ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) Держспоживстандарту України, яка видається щорічно. Показники якості різноманітні і визначаються конкретним видом продукції. З урахуванням галузевих особливостей харчових продуктів їх можна згрупувати в дві групи: диференційовані показники якості сировини та комплексні показники якості сировини.

Диференційовані показники дають оцінку за якоюсь однією ознакою. Вона може характеризувати споживчі властивості продукції через харчову, біологічну, енергетичну цінність, нешкідливість, безпеку, зберігання, органолептичні показники. Наприклад, якість ковбас варено-копчених за органолептичними характеристиками характеризується зовнішнім виглядом, розміром. За фізико-хімічними показниками - відсотком масової частки вологи, куховарської солі, нітрату. За бактеріологічними показниками - відсутністю бактерій групи кишкової палички, сальмонели.

Комплексні показники характеризують декілька властивостей продукції і, як правило, характеризують сортність продукції. Комплексні показники якості продукції характеризують її економічну ефективність. Це показники універсальні, незалежні від властивостей продукції і застосовуються у всіх галузях. Основні з них: питома вага продукції, що відповідає встановленим вимогам в НТД, технічним умовам, питома вага продукції, що відповідає кращим вітчизняним і зарубіжним зразкам, сума штрафів за продукцію у зв'язку із порушенням вимоги НТД.

4.1.1. Хімічний склад

Вибірковий контроль продукції рослинництва показав, що за останні роки від 7 до 15 % зразків продуктів рослинного походження містять нітрати в кількостях, що перевищують встановлені гігієнічні нормативи. Серед усіх продуктів, що вивчалися, найбільш забрудненими є рибопродукти. Дослідження також показали, що частка проб харчових продуктів, що не відповідають гігієнічним нормативам, складає: по нітриту - 2,7 %; по пестицидах - 1,8 %; по токсичних елементах - 2,7 %; по антибіотиках - 11,4 %. Серед харчових продуктів, не відповідних вимогам безпеки, найбільшу частину складають: продукція виноробства - 21,4 %; мед - 19,4 %; безалкогольні напої -15 %; хлібобулочні і борошномельні, круп'яні вироби - 13,4 %.

Не менш тривожна ситуація із забрудненням харчових продуктів важкими металами, вміст важких металів в продуктах харчування в цілому по Україні перевищує встановлені ГДК приблизно в 10 % всіх харчових продуктів.

Якість харчових продуктів регламентується державними стандартами та технічними умовами на окремі види продуктів. У них відображені вимоги до їхнього складу, кількісних і органолептичних показників на окремі види харчової і сільськогосподарської продукції. На сьогодні з діючих понад 350-ти на харчову і сільськогосподарську продукцію - 252 стандарти визначають гранично допустимі концентрації або вміст шкідливих речовин у продукті та методи їхнього визначення. У них регламентується вміст таких шкідливих для здоров'я людей речовин, як нітрати, пестициди, важкі метали тощо.

На сьогодні виробництво екологічно чистих продуктів харчування є одним із перспективних напрямів у розвитку сільського господарства і споживчого ринку в Україні з таких причин: споживчий попит на екологічно безпечну продукцію росте; компанії-виробники продуктів харчування готові інвестувати кошти у виробництво органічної продукції; сільське господарство і природні ресурси володіють могутнім потенціалом для виробництва екологічно чистих продуктів харчування; одним із перспективних напрямів розвитку сільського господарства і переробної промисловості України є просування екологічно чистих продуктів харчування насамперед для внутрішнього споживання, а також на зарубіжні ринки.

У 2005 році на частку екологічно чистих продуктів харчування припадало від 5 до 10 % об'єму всього європейського ринку продовольства. Щорічне зростання об'єму торгівлі в країнах Європи досить значне - до 30 - 40 % у Данії, Швеції і Швейцарії.

В розвинених країнах існують чіткі критерії, що дозволяють віднести продукт до категорії екологічно чистих (органічних) продуктів:

• екологічно чисті продукти (органічні) не містять генетичне модифікованих інгредієнтів;

• екологічно чисті продукти (органічні) не містять інгредієнтів, властивих продуктам, що вирощені з використанням пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів і штучних добрив;

• екологічно чисті продукти (органічні) не містять штучних консервантів, барвників і смакових добавок;

• екологічно чисті (органічні) продукти зобов'язані мати на упаковці спеціальні ліцензійні символи "Органіка".

Тенденції в галузі охорони здоров'я останніми роками сприяли бурхливому розвитку сектора екологічно чистих продуктів. Експерти прогнозують подальше зростання попиту. Криза довіри до традиційних продуктів у промислове розвинених країнах привела до відродження інтересу до місцевих продуктів і солідарності з місцевими виробниками. Офіційно сертифіковані екологічно чисті бренди мають такий же вплив, як крупні марки: вони асоціюються з якістю, надійністю і знанням регіону, навіть якщо ці продукти виробляються зовсім в іншій галузі.

4.1.2. Генетичне модифіковані продукти (ГМ-продукти)

Щодо генетичне модифікованої продукції, то науковці визначають ГМ-організмів як організми, до геному яких за допомогою методів генної інженерії "вмонтовано" функціонуючі сторонні гени або ділянки ДНК. Продукти, що їх містять, мають нову, не властиву їм комбінацію генетичного матеріалу. Наукою, відповідальною за появу ГМО, є харчова біотехнологія, яка застосовує методи сучасної генетики для поліпшення харчових властивостей рослин, тварин та мікроорганізмів. Який вплив нових білків, що продукують вбудовані в ГМО гени, - невідомо. Людина їх раніше ніколи не вживала і тому незрозуміле, чи є вони алергенами. Близько 25 % патогенез-залежних білків, які активно використовуються для отримання ГМ-рослин, сприяють вираженим алергічним реакціям.

Різні порушення здоров'я виникають в результаті появи в ГМ-організмів нових, незапланованих білків або токсичних для людини продуктів метаболізму, це поява стійкості мікрофлори людини до антибіотиків, що може призвести до медичних проблем - неможливості лікування багатьох захворювань.

Виникають порушення здоров'я, пов'язані з накопиченням в організмі людини гербіцидів. Більшість відомих ГМ-рослин не гинуть у разі масового використання сільськогосподарських хімікатів і можуть їх накопичувати.

Є певні очікування віддалених канцерогенних і мутагенних проявів. Кожна вставка чужорідного гена в організм - це мутація, вона може викликати в геномі небажані наслідки. У разі змін, що вносяться чужим геном в еволюційно відладжений геном, неможливо не припускати ймовірність виникнення токсичних, алергенних, канцерогенних і мутагенних продуктів. Тому не виключається, що у людини, яка споживала ГМО, у майбутньому можуть проявлятися негативні ефекти, пов'язані з такими компонентами.

Статистика свідчить, що останнім часом в Україні збільшилося несанкціоноване розповсюдження ГМ-організмів та продуктів, що їх містять. У київських супермаркетах трансгени виявлені навіть у дитячому харчуванні. Було перевірено 42 зразки найменувань продукції - ковбаса, шинка, пельмені, каші швидкого приготування. У 18 з них виявлено вміст ГМ-сої понад 5 %.

Сьогодні існує потреба розроблення та прийняття закону прямої дії, який повинен містити дані щодо ризиків від використання ГМ-продукції, а також, спираючись на досвід європейський країн, визначати порядок маркування продукції.

У Законі України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетичне модифікованих організмів", прийнятому 31.05.2007, взагалі не згадується про можливі ризики від використання генетично модифікованої продукції, а згідно із статтею 50 Конституції України "людина має право знати, що вона споживає".

В європейських країнах будь-яка продукція, яка містить в собі 0,9 або більше процентів ГМО, в обов'язковому порядку підлягає маркуванню. Виробники зобов'язані зазначати точний відсоток вмісту генетично модифікованих організмів у своїй продукції.

4.2. Запровадження харчового стандарту ДСТУ ISO 22000:2007

У світі розроблено цілу низку стандартів, які містять вимоги щодо якості продуктів харчування. Але вони існують поза національним законодавством і є добровільними. Прикладами таких стандартів є міжнародний харчовий стандарт, Універсальний харчовий стандарт Британського консорціуму. Порівняно з цими стандартами добре відомий стандарт ISO 9001:2000 не відіграє такої важливої ролі щодо безпеки продуктів харчування в ЄС.

Міжнародна організація із стандартизації (ISO) розробила новий стандарт - стандарт менеджменту безпеки продуктів харчування ISO 22000:2005. В Україні з 01.08.2007 введено в дію національний стандарт ДСТУ ISO 22000:2007. Він визначає вимоги до системи менеджменту безпеки продуктів харчування, включаючи всі організації харчового ланцюга від фермерських господарств до постачання продуктів харчування, включно з пакуванням. Важливо те, що цей стандарт має на меті забезпечити добровільну гармонізацію до міжнародних стандартів, надання стандарту для аудиту, який можна використовувати для внутрішніх аудитів, самосертифікації або сертифікації третьою стороною, поширення інформації про сертифікацію на міжнародному рівні.

Головною відмінністю ДСТУ ISO 22000:2007 від інших стандартів щодо якості та безпеки продуктів харчування є те, що він не включає детальних вимог до належної практики виробництва. Разом з тим стандарт вимагає від організації впровадження належної практики у всіх ситуаціях. А отже, організації самі зможуть визначити ті умови, які їх влаштовують. Через такі вимоги ДСТУ ISO 22000:2007 забезпечує зв'язок з міжнародними правилами і вимогами, які пов'язані з "Кодекс Аліментаріус". Слід очікувати, що прийняття стандарту ДСТУ ISO 22000:2007 та робота за ним сприятиме Україні у здійсненні експортних операцій.

Вимоги стандарту ISO 22000:2005 базуються на принципах НАССР (в англійській транскрипції НАССР "Hazard Analysis and Critical Control Points", що в перекладі означає "Аналіз ризиків і критичні точки контролю"). Концепція НАССР передбачає систематичну ідентифікацію, оцінку та управління небезпечними факторами, які істотно впливають на якість продуктів харчування. Вона орієнтує персонал на системне визначення і виконання попереджувальних заходів. Принципи НАССР, їхнє застосування висвітлені в національному стандарті ДСТУ 4161-2003 "Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги". До переваг використання системи НАССР можна віднести системний підхід до безпеки продуктів харчування, можливість інтеграції в систему управління якістю, допомогу у демонстрації зацікавленим сторонам належної уваги до безпеки, використання визнаного на міжнародному рівні підходу, малу кількість порушень у роботі системи управління, ефективність витрат, підвищення довіри та задоволеності замовника. ДСТУ ISO 22000:2007, який може бути застосований у будь-якій організації: від постачальника харчової сировини, виробників харчових продуктів, операторів з транспортування і зберігання, субпідрядників до кінцевих реалізаторів, повинен прийти на заміну ДСТУ 4161 - 2003.

Подібність структури ISO 22000:2005 до ISO 9001:2000 передбачає охоплення всіх елементів моделі управління: від політики у сфері якості та безпечності до аналізу з боку вищого керівництва. Така модель зарекомендувала себе як дієва, та є придатною для постійного поліпшення діяльності організації. Наявність підґрунтя у вигляді принципів менеджменту та елементів моделі управління дозволяє створювати інтегровані системи менеджменту.

З метою підтримки якості продовольчих товарів національні продуценти продовольчих товарів мають вирішити комплекс організаційних проблем, що стосуються технологій, рецептури, ГДК, фасовки та упаковки, відповідність екологічним вимогам харчових продуктів, призначених для експорту і товарообігу всередині країни.

Одним із завдань продовольчої безпеки столиці є сприяння запровадженню стандарту якості харчових продуктів ДСТУ ISO 22000:2007 на підприємствах-постачальниках продовольчих товарів у торговельну та ресторанну мережу міста шляхом проведення навчання спеціалістів профільних підприємств і організацій та їхньої сертифікації на відповідність вимогам стандарту.

4.3. Наукове та інформаційне забезпечення якості продуктів харчування

Аналізуючи екологічні характеристики продуктів харчування в країні і м. Києві, особливо слід зазначити відсутність повної, зіставної за видами продуктів інформації про ступінь екологічної чистоти продукції. У даний час інформація про різні види забруднювачів узагальнюється і накопичується не тільки в різних організаціях, але і без єдиної методичної основи, що не дозволяє проводити комплексний аналіз ступеня екологічності продуктів, що споживаються населенням, і розглядати його динаміку.

У комплексі заходів із поліпшення якості продуктів харчування необхідною уявляється розробка цілої низки заходів як наукового, так і організаційного характеру, направлених на створення інформаційної бази з даної проблеми. Недостатня інформованість в цьому питанні не дозволяє не тільки ефективно впливати на поліпшення забезпечення населення м. Києва, України, але й навіть належним чином оцінити сутність і важливість самої проблеми.

Нестабільність в економічних і політичних відносинах призводить до положення, при якому практично всі прийняті екологічні програми не виконуються, повільними темпами йде перехід до озонування води замість хлорування тощо.

Наявні об'єктивні проблеми посилюються масою суб'єктивних факторів:

практичною відсутністю відповідних механізмів, адекватно функціонуючої фінансової сфери, економічної бази для переорієнтації сфери виробництва та розподілу відповідно до екологічних вимог, ослаблення контрольних функцій державних органів з питань якості продуктів харчування тощо.

Особливо треба зазначити, що існуючими санепідемстанціями планомірної і ефективної боротьби за виробництво екологічно чистих продуктів не ведеться через відсутність відповідного потенціалу.

Ще однією болючою проблемою безпеки харчування є необізнаність і неінформованість населення. Дуже небагато споживачів мають початкове уявлення про мікробіологічну небезпеку, ще менша кількість людей знає, що незамінні поживні речовини можуть бути токсичними, що деякі натуральні продукти можуть містити певні токсичні речовини. Багато споживачів не знає про те, що тривалість нашого життя у великій мірі залежить від безпеки харчування. Школи, навчальні заклади, промисловість погано інформують споживача про складні проблеми безпеки продуктів харчування. Законодавство, покликане захищати права споживачів на якісні продукти харчування, безумовно, також потребує вдосконалення.

5. ЦІНИ ТА ЦІНОВА ПОЛІТИКА

Одним із дієвих механізмів забезпечення продовольчої безпеки є регулювання цін на визначені види продуктів. Як будь-який засіб втручання у господарську діяльність він має, при всій своїй тимчасовій ефективності, значні недоліки, які в цілому не сприяють економічному розвиткові сільськогосподарської, переробної та харчової промисловості. Пунктом 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" з метою вдосконалення системи державного регулювання цін (тарифів) та подальшого розвитку ринкових відносин визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють):

- граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування;

- граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

- граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі не вище 15 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні;

- граничний рівень цін на зерно сільськогосподарських культур;

- граничні торговельні надбавки на рівні не вище 10 відсотків конкурсної ціни на м'ясо, реалізоване з державного резерву відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 року N 266 "Про порядок реалізації м'яса з державного резерву";

- граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, хліба вагою більш як 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, а також хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків;

- оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 N 1222 "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" визначає механізм декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову.

Згідно з Порядком декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на вищезазначені продовольчі товари у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1 %. Суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації продовольчих товарів, у разі зміни їх оптово-відпускних цін подають до Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міськдержадміністрацій декларацію, пояснювальну записку щодо обґрунтування необхідності зміни оптово-відпускних цін разом з економічним аналізом фактичних витрат, калькуляцію собівартості продовольчих товарів (послуг з реалізації) із зазначенням обсягу матеріальних та трудових витрат, довідку про фактичну та декларовану рентабельність від реалізації продовольчих товарів. Зазначені документи підписуються керівником суб'єкта господарювання та завіряються печаткою. Декларація та зазначені документи подаються не пізніше, ніж за 10 днів до запровадження оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

З листопада 2007 року по липень 2008 року включно було реєстровано 63 звернення щодо декларації змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари від 13 суб'єктів господарювання, які проводять діяльність з виробництва та реалізації продовольчих товарів. Усього задекларовано Головним управлінням з питань цінової політики 1563 зміни оптово-відпускних цін.

Моніторинг цін на споживчому ринку продуктів харчування, який відповідно до доручень Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 N 26184/0/1-07 та Державної інспекції з контролю за цінами від 13.06.2007 N 200/5-6/1281 проводиться Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві на підприємствах торгівлі, в тому числі на: борошно, хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, яловичину, м'ясо птиці, ковбасні вироби, молочну продукцію, яйця, цукор, олію соняшникову та сіль. На продовольчих ринках міста Києва, крім вище зазначених продуктів харчування, контроль за цінами проводиться також на плодоовочеву продукцію.

З метою недопущення необґрунтованого зростання цін на основні продовольчі товари згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2007 N 1562 для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності встановлено в м. Києві:

- граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного - 7 відсотків, хліба і хлібобулочних виробів із борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, із суміші борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та житнього обдирного, а також хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків - 10 відсотків;

граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію, м'ясо птиці - 10 відсотків, борошно, макаронні вироби, крупи, цукор - 12 відсотків, яловичину, свинину, хліб і хлібобулочні вироби - 15 відсотків.

З метою повторного відстеження результативності даного розпорядження, відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", суб'єкти господарювання, на які поширюється даним розпорядженням регулювання цін, до 1 листопада 2008 року подають Головному управлінню з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію про фактичну собівартість та рентабельність за 9 місяців 2008 року.

За рахунок міського бюджету виділяються дотації суб'єктам господарювання на покриття збитків, отриманих внаслідок реалізації продукції за регульованими цінами.

З метою додаткового соціального захисту малозабезпечених сімей прийнято розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про надання щоквартальної додаткової адресної матеріальної допомоги малозабезпеченим сім'ям м. Києва, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

6. ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЗАПАСІВ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗЕРНА ТА ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Достатність запасів зерна у державних ресурсах визначається як співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно, згідно з рекомендаціями ФАО і Методикою граничним вважається критерій на рівні 17 % річного споживання хлібопродуктів (у зерновому еквіваленті), 60 днів споживання.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 N 794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року" з метою гарантованого забезпечення м. Києва у 2007/2008 маркетинговому сільськогосподарському році продовольчим зерном та плодоовочевою продукцією, запобігання необґрунтованому підняттю цін на хліб, хлібобулочні вироби і плодоовочеву продукцію Київська міська рада 26.07.2007 прийняла рішення N 23/1857 "Про затвердження заходів, спрямованих на формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції".

Цим рішенням передбачено виділення коштів із міського бюджету на часткову компенсацію відсотків за користування банківським кредитом на закупівлю продовольчого зерна для потреб м. Києва як не сільськогосподарського регіону, картоплі та плодоовочевої продукції для створення міжсезонних регіональних запасів.

Закупівля зерна для формування регіональних запасів та їх надходження здійснюється в основному переважно із регіонів:

1. Черкаської області;

2. Київської області;

3. Чернігівської області;

4. Кіровоградської області;

5. Сумської області;

6. Житомирської області.

Жито в основному поставляється до м. Києва із Чернігівської, Сумської та Житомирської областей.

Завезення картоплі, овочів та баштанних, фруктів, ягід та винограду для створення запасів м. Києва здійснюється із регіонів України (таблиця 11).

Таблиця 11

Постачальники картоплі, овочів та баштанних, фруктів, ягід та винограду до м. Києва в 2007 році (т)

N з/п 

Області-
постачальники 

Картопля 

Овочі та баштанні 

Фрукти, ягоди та виноград 

Волинська 

1665 

2040 

138 

Вінницька 

1465 

3894 

1604 

Дніпропетровська 

56 

282 

847 

Житомирська 

2477 

4384 

792 

Закарпатська 

1133 

640 

446 

Запорізька 

98 

4022 

1430 

Івано-Франківська 

60 

Київська 

7139 

25690 

4064 

Кіровоградська 

45 

803 

128 

10 

Львівська 

34 

11 

Миколаївська 

191 

8014 

765 

12 

Одеська 

32 

11029 

2144 

13 

Полтавська 

197 

1366 

342 

14 

Рівненська 

901 

1624 

230 

15 

Сумська 

71 

652 

16 

Тернопільська 

50 

40 

99 

17 

Хмельницька 

240 

900 

354 

18 

Херсонська 

15 

28755 

948 

19 

Чернівецька 

736 

583 

518 

20 

Чернігівська 

3910 

4134 

224 

21 

Черкаська 

948 

4054 

937 

22 

Автономна Республіка Крим 

2532 

2836 

Разом: 

21369 

105532 

18851 


Надання фінансово-кредитної підтримки заходів для стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції здійснюється відповідно до Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 05.07.2001 N 375/1351.

Обсяги закупівель, фінансування на заходи щодо формування регіональних запасів, джерела фінансування та виконавці на наступні маркетингові сільськогосподарські періоди щорічно визначаються за результатами аналізу стану індикаторів продовольчої безпеки міста та обумовлюються вимогами згідно з положеннями цієї Програми.

7. ВИСНОВКИ

1. Індикатор "Добова енергетична цінність харчування людини" в м. Києві знаходиться на рівні раціонального споживання (3370 ккал, рекомендовано 3697,60 ккал).

2. За індикатором "Забезпеченість раціону людини основними продуктами харчування" населення м. Києва має дефіцит споживання основних груп продуктів харчування у порівнянні з фізіологічними нормами (таблиця 5). Дефіцит споживання зумовлений кількома причинами, серед яких треба відзначити:

• низький рівень доходів населення;

• високі ціни на окремі види продуктів.

Покращення показників індикатора забезпеченості раціону людини основними продуктами харчування може бути забезпечено:

• збільшенням доходів населення, в тому числі окремих малозабезпечених соціальних груп, шляхом надання адресної допомоги як на окремі види продуктів, так і на весь продовольчий кошик;

• створенням умов для зменшення вартості визначених продуктів за рахунок (ринкових заходів) збільшення пропозицій товарів, наданням фінансової підтримки заготівельним і переробним підприємствам міста, або адміністративними заходами - регулювання цін, введення квот, надання фінансової підтримки заготівельним і переробним підприємствам міста.

3. Для забезпечення достатнього рівня індикатора "Достатність запасів зерна" необхідно:

• на кожний маркетинговий рік передбачати в міському бюджеті кошти для фінансової підтримки закупівельних операцій щодо продовольчого зерна та плодоовочевої продукції у поточному маркетинговому сільськогосподарському періоді за найбільш оптимальними цінами;

• підвищення ефективності закупівельної політики для створення регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції, в тому числі з використанням ф'ючерсних угод, встановлення кооперативних та інших виробничих схем співробітництва міських переробних і заготівельних підприємств з виробниками сільгосппродукції.

4. Індикатор "Економічна доступність продуктів" (діаграма 1) для міста Києва є стабільним і таким, що відповідає реаліям сьогодення і економічній ситуації в державі. Утримання індикатора в рекомендованих межах забезпечується заходами, аналогічними для показників індикатора "Забезпеченість раціону людини основними продуктами харчування", зважаючи на їхню взаємну відповідність.

5. Індикатор "Диференціація вартості харчування" (таблиця 6) характеризується такими показниками:

• наявність продовольчих товарів у місті знаходиться на достатньому рівні;

• торговельна мережа відповідає необхідному рівню продовольчої безпеки за показником "Квінтильний коефіцієнт диференціації".

6. Індикатор "Ємність внутрішнього ринку продовольства" (таблиця 7) свідчить про достатній рівень продовольчих товарів у столиці.

7. Індикатор "Продовольча незалежність" (таблиця 8). Наведені дані підтверджують визначення міста Києва як несільськогосподарського регіону і свідчать про значну залежність від постачання продуктів харчування від зовнішніх джерел, в тому числі імпорту.

8. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ПРОГРАМИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО СТАБІЛІЗАЦІЇ РИНКУ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ, ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЗАПАСІВ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗЕРНА ТА ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Організаційне супроводження виконання Програми здійснює Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Передбачається поетапне виконання заходів (додаток 1) щодо реалізації Програми на поточний рік, моніторинг її виконання, можливість внесення необхідних коректив та формування заходів Програми на наступний період.

Джерелами фінансування Програми є: цільові кошти міського та районних бюджетів на часткову компенсацію відсотків за користування банківськими кредитами, кредити комерційних банків і кредитних спілок, вітчизняні та іноземні інвестиції, власні кошти суб'єктів підприємництва.

Розпорядником коштів міського бюджету, що спрямовуються на реалізацію завдань Програми, в тому числі на формування регіональних запасів зерна та плодоовочевої продукції, є Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Виконавцями Програми визначені: головні управління, управління та відділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління статистики у місті Києві, районні в місті Києві державні адміністрації, Уповноважений банк, КНДУ "НДІРоМ", суб'єкти господарювання міста Києва.

Визначені виконавці Програми за відповідний період надають до Головного управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію про стан виконання заходів Програми, а також вносять пропозиції щодо формування заходів Програми та джерел їх фінансування на наступний рік.

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) узагальнену інформацію подає на розгляд постійній комісії Київради з питань торгівлі, підприємництва, громадського харчування та послуг та на колегію виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Головне управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю забезпечує інформування населення про стан продовольчої безпеки міста та заходи міської влади щодо її забезпечення через засоби масової інформації.

За результатами моніторингу індикаторів продовольчої безпеки здійснюється актуалізація відповідних розділів Програми та заходів щодо її реалізації з метою забезпечення стабілізації міського ринку продовольчих товарів і формування щорічного запасу продовольчого зерна й плодоовочевої продукції на наступний маркетинговий рік.

 

Заступник міського голови -
секретар Київради
 

 
О. Довгий
 


 

Додаток 1 


ЗАХОДИ
з реалізації Програми із забезпечення продовольчої безпеки та здійснення заходів щодо стабілізації ринку продовольчих товарів, формування регіональних запасів продовольчого зерна та плодоовочевої продукції

N
з/п 

Завдання Програми 

Заходи 

Виконавці 

Термін виконання 

Джерело фінансування 

Очікувані результати 

1. Забезпечення реалізації політики міської влади щодо дотримання необхідного рівня продовольчої безпеки в м. Києві 

1.1. 

Реалізація завдань та заходів Програми продовольчої безпеки м. Києва 

Координація роботи із реалізації завдань Програми продовольчої безпеки у м. Києві 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 

Постійно 

  

Дотримання індикаторів продовольчої безпеки міста в необхідних межах 

1.2. 

Моніторинг індикаторів продовольчої безпеки в м. Києві 

Відстеження показників, розрахунки індикаторів продовольчої безпеки 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КНДУ "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" 

Щорічно 

Міський бюджет 

1.3. 

Дотримання індикаторів продовольчої безпеки міста в необхідних межах 

Актуалізація завдань та заходів Програми за результатами моніторингу індикаторів продовольчої безпеки 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 

Щорічно 

Міський бюджет 

Актуалізовані розділи Програми продовольчої безпеки міста на наступний період 

2. Формування продовольчих ресурсів міста 

2.1. 

Формування регіональних запасів продовольчого зерна 

Визначення обсягів закупівель зерна для створення регіонального запасу на наступний маркетинговий рік 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зерно перероблювальні, хлібопекарні та кондитерські підприємства міста 

Щорічно 

  

Формування планів закупівель продовольчого зерна 

2.2. 

Формування регіональних запасів картоплі та плодоовочевої продукції 

Визначення обсягів закупівель картоплі та плодоовочевої продукції для міжсезонних регіональних запасів 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 

Щорічно 

  

Формування планів закупівель плодоовочевої продукції 

2.3. 

Створення регіонального запасу продовольчого зерна 

Проведення закупівель визначених обсягів зерна для створення регіонального резерву 

Зернозаготівельні підприємства 

Протягом маркетингового року 

Власні кошти підприємств, кредитні кошти 

Створення регіонального запасу продовольчого зерна 

2.4. 

Створення регіонального запасу картоплі та плодоовочевої продукції 

Проведення закупівель картоплі та плодоовочевої продукції для міжсезонних регіональних запасів 

Плодоовочеві заготівельні підприємства 

Заготівельний сезон 

Власні кошти підприємств, кредитні кошти 

Створення регіонального запасу картоплі та плодоовочевої продукції 

2.5. 

Розвиток інтеграційних зв'язків із сільгоспвиробниками 

Укладання ф'ючерсних договорів із сільгоспвиробниками Розробка програм та угод про співробітництво з виробниками основних видів сільгосппродукції 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), плодо- та зернозаготівельні підприємства 

Постійно 

  

Забезпечення закупівлі продовольчих товарів та продовольчої сировини за найвигіднішими цінами 

3. Заходи щодо зменшення цін на продовольчі товари 

3.1. 

Створення умов для реалізації продовольчих товарів за цінами виробника 

Проведення районних, міжрайонних та міських ярмарків, інших заходів з продажу сільгосппродукції та продовольчих товарів 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в м. Києві держадміністрації 

За затвердженим графіком 

  

Забезпечення населення, що потребує соціальної допомоги, продуктами за сприятливими цінами 

3.2. 

Розробка та удосконалення механізму надання адресної допомоги та його реалізація 

Збільшення доходів малозабезпечених соціальних груп населення 

Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в м. Києві держадміністрації, КНДУ "НДІРоМ" 

Відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" 

Міський бюджет 

Надання адресної допомоги як на окремі види продуктів, так і на весь продовольчий кошик 

3.3. 

Здійснення оперативного контролю за цінами на основні групи продовольчих товарів, їх регулювання в межах повноважень місцевих органів влади 

Забезпечити подання декларацій Головному управлінню з питань цінової політики про зміни оптово-відпускних цін на основні продовольчі товари відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 N 1222 "Про затвердження порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в м. Києві держадміністрації, виробники та постачальники продовольчих товарів, які підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 N 1222 "Про затвердження порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" 

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 N 1222 "Про затвердження порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" 

 

Дотримання рівня цін на основні продовольчі товари в межах, що забезпечують необхідний рівень продовольчої безпеки в місті 

3.4. 

Підвищення ефективності використання повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" 

Створення системи моніторингу оптово-відпускних цін на продовольчі товари, визначені п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" 

Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 

2008 рік 

  

Здійснення заходів щодо зменшення негативного впливу підвищення оптово-відпускних цін 

4. Інформаційне забезпечення 

4.1. 

Інформаційно-аналітичне забезпечення моніторингу стану індикаторів продовольчої безпеки міста 

Формування статистичних даних щодо основних показників соціально-економічного стану міста 

Головне управління статистики в м. Києві, КНДУ "НДІРоМ" 

Щорічно 

Міський бюджет 

Інформація щодо цін, демографічної ситуації, доходів і витрат населення 

4.1. 

  

Надання рекомендованих МОЗ України норм споживання продуктів харчування, хімічної та енергетичної цінності продуктів 

Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 

Щорічно або по мірі введення оновлених норм 

  

Дані для розрахунків індикаторів продовольчої безпеки 

4.2. 

Залучення населення та громадських організацій до вирішення проблем продовольчої безпеки, інформування про її стан та заходи міської влади щодо її забезпечення 

Створення розділу "Продовольча безпека міста" на міському Інтернет-порталі Висвітлення інформації про проблеми продовольчої безпеки міста в засобах масової інформації 

Головне управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління з питань торгівлі та побуту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна інспекція по контролю за цінами 

Постійно 

 

Інформування населення про стан продовольчої безпеки та заходи міської влади щодо її забезпечення 


 

Заступник міського голови -
секретар Київради
 

 
О. Довгий